Осенний сверчок

Перевод стихотворения Гао Ци (китайского поэта и философа XIV века).

Настала осень – время грусти,
Холодный ветер в стены бьёт,
Хоть на столе и в доме пусто –
Но про цветы сверчок поёт,

Про час тепла и изобилья,
Про лета добрую пору,
Когда-то веселы все были,
Сегодня – Смерть сидит в углу,

А наша песня – всё о том же,
Что пищи вдоволь было тут,
Что холода уйдут, быть может,
И возвратится в дом уют,

И слушать некому порою,
Но всё поёт сверчок, поёт,
Пока железною рукою
Мороз наш голос не прервёт!

Украинский перевод автора стихиры Ли Чень Дао:
       «Осінній цвіркун
        Сам собі співає в кутку...»
                (Гао Ці)

Ніні осінь
Сезон занепаду
І холодного осіннього вітру
Ми всі цвіркуни:
У порожніх будинках
Співаємо про квіти
Та гостинного епоху тепла.
Ми цвіркуни:
Пора зла і тужлива
А ми співаємо –
Пісню нашої самоти,
Пісню про затишок,
Пісню про життя і радість.
Навіть в тому домі
Де надовго поселилася Пустка,
Де заходить Смерть на гостину
Мало не кожного дня,
Ми співаємо.
Нехай нашу пісню ніхто не чує.
Ми будемо співати,
Аж доки замовкнути
Нас не змусить мороз...