Високого неба блакить
та очі твої волошкові.
Пригадую знову цю мить
ранкову та випадкову.
Ввижається лан золотий,
кульбабами встелений рясно,
де поруч зі мною ти
стоїш невимовно прекрасна.
Прокинувшись, в річку зайду
та змию з очей свої мрії.
Ніколи, мабуть, не знайду
свою волошкову надію.
***
Високого неба блакить
© Copyright: Валерий Винарский 2, 2015
Свидетельство о публикации №115011109593
Свидетельство о публикации №115011109593
Рецензии