Злочин кара
Плаче жінка у під’їзді, голосно волає.
По дорозі колежанку свою зустрічає.
- Що, сусідко, сльози ллєш?-, запитала тихо.
- У мій дім прийшла біда, та спіткало лихо...
Під скорочення звільнили мого чоловіка,
Син поїхав на АТО, а тепер — каліка...
На мою малу зарплату, як тепер прожити?
Подорожчала квартплата, чим тепер платити?
Із Донецька братова врятувалась з сином,
І тапер живемо разом, у моїй хатині...
Підросла ціна на ліки, у борги залізла,
Подорожчали продукти, та пуста валіза...
У Державі нема газу, хату обігріти,
А попереду зима, що тепер робити?
- Ти, подруго, не зітхай. Сама винувата.
В тому, що біда прийшла, брат вбиває брата!
Замість того, щоби сина розуму навчити,
Ти його у “Правий сектор” вмовила вступити!
А навіщо за нацистів голос віддавала?
Син поїхав на “Майдан” - ти благословляла!
Коли в землю ворожнечі сіяли насіння,
Коли в “Беркут” на “Майдані” кидали каміння,
Та Будинок профспілок, у вогні спалили,
Та беззахисних людей, катували, били!
Ти раділа, як народ, без жалю вбивали,
А злочинців, як героїв, свято величали!
Бог, сусідко, не сліпий! Він усе побаче!
Хто над злочином сміявся — той тепер заплаче!
Що посієш - те й пожнеш! Треба пам’ятати!
Час розкидати каміння — час їх позбирати!
За фашистами пішли, як овець отара!
Ти тяжкий зробила злочин! Ось тобі і кара!
СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(жовтень 2014)
Свидетельство о публикации №115011007483
Валентина Яроцкая 18.08.2015 09:50 Заявить о нарушении