Вже скоро ранок.На соборі дзвін
Ударив глухо, ніби ненароком.
Періщить дощ, тече з усіх сторін,
Біжить вода по вулицях потоком.
Ледь жевріють намоклі ліхтарі,
Вдивляючись у темінь жовтим оком.
Бредем вночі, немов поводирі,
Шукаєм брід в калюжах, крок за кроком.
Йдемо крізь ніч промоклі до кісток.
Он вже й вокзал.Замайорів світанок.
А в серце ніби хтось забив гвіздок,
Я залишаюсь як в степу підранок.
Стекла остання крапля по щоці,
Чомусь солона, ніби плачуть хмари.
Зберіг твоє тепло в своїй руці
І погляд,що світився,мов Стожари.
Дощі умиють краплями сліди,
Трава покриє стоптану стежину.
Я ще прийду поглянути, сюди,
Як дощ вмиває вранці горобину.
Ранок
© Copyright: Виктор Гала, 2015
Свидетельство о публикации №115011011101
Свидетельство о публикации №115011011101
Рецензии
Витя!!! СПАСИБО самое Сердечное!!!
Твои строки просто пронизывают до глубины Души...
С неизменным уважением и теплом, Эльвира
Эльвира Рейнке 10.01.2015 22:12 • Заявить о нарушении
Твои строки просто пронизывают до глубины Души...
С неизменным уважением и теплом, Эльвира
Эльвира Рейнке 10.01.2015 22:12 • Заявить о нарушении