Декабрьское эхо... Из Василины Иваниной

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/01/01/6943


без тебя я зимой замерзаю… декабрь
тихо в сон мой придёт, заколышет…
и оставит мне снежная эта рука
горстку нежности, ком
неподъёмной тоски,
что седою печалью задышит…
любишь этот ты снег и мороз – до комка?!..
эту боль и силки…
одиночества клети – повсюду?..

*****

молчу и жду,
Декабрь мой сивобровый,
мой мальчик заблудившийся, далёкий…
проталин пятна на стекле продрогшем…
снежит и заметает одиноко…
И пусто…
Ни словечка, ни следочка….

Приди, любимый, не блуждай мирами.
…Подброшу дров я в печку,
вытру слёзы…
Светает вроде…
Жду я и молчу.


Оригинал:


 ...взимку я замерзаю без тебе – і грудень
тихо в сон мій прийде, заколише
 ласкаво
і лишить
дрібку ніжності сніжної,
віко сивого-сивого суму...
Чи ти любиш цей сніг,
цей мороз,
оцей біль,
цю самотність –
усюди?

"""
мовчу й чекаю...
Грудню сивобровий,
мій хлопчику заблуканий, далекий,
проталини на шибці закоцюблій –
сніжить, сніжить
і замітає стежку...
І пусто.
Ні словечка, ні слідочка...
Приходь же, любий, не блукай світами.
...Докину дров у грубку,
витру сльози.
Світає вже.
Чекаю і мовчу...