Cлаветним воiнам Hовороcii

СЛАВЕТНИМ ВОЇНАМ НОВОРОСІЇ

Тримайтеся стійко, повстанці зі сходу,
Святу Батьківщину від зла захистіть!
Відстоюйте право своє на свободу,
Бо ворог вогнем ваші землі спалить!

Напевно, Господь Україну залишив
Бо сила ворожа до влади прийшла.
Закони рукою кривавою пише,
В обійми до смерті народ повела.

Бажання наживи – солодка отрута,
За гроші продали Вітчизну свою.
В серцях між братами посіяна смута,
Кривавим злочинцям співають хвалу.

Під обліком янгола – ікла звірини,
За поглядом лагідним – думи низькі.
Фашизм як іржа уражає людину,
Спотворює душі, серця та думки.

Вони мають очі та правди не бачать,
Їх вуха не чують, бо люди глухі.
А я бачу все, і душа моя плаче,
Та серце кроїться моє на шматки.

Я бачу війну, бачу місто в руїнах,
Я бачу людей, що палають в вогні,
І матір в сльозах, що ховає дитину,
Та чую до Бога молитви її.

Нехай лютий ворог пшеницю не топче!
Хай небо блакитне не рвуть літаки!
Вставай, підіймайся, озброюйся, хлопче!
Хай згине фашист від твоєї руки!

Це є ваше слово! Це – воля народу!
Завзято за землю свою стоїте.
Уклін до землі вам, повстанці зі сходу
Хай до перемоги вас Бог приведе.

СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(вересень 2014)


СЛАВНЫМ ВОИНАМ НОВОРОССИИ
(русская версия «Славетним воїнам Новоросії»)

Держитесь отважно, повстанцы с востока,
Душите фашизм и ни шагу назад!
С врагом за свободу сражайтесь жестоко,
Иначе в огне ваши земли сгорят!

Наверно, Господь Украину оставил,
Здесь властвует сила обмана и зла.
Законы нам пишет, рукою кровавой,
В объятия смерти народ повела.

Желанье наживы — наркотик пьянящий,
Отчизну свою, как товар, продают.
Здесь властвует смута и страх леденящий,
Продажным преступникам оды поют.

Под обликом ангела – зубы вампира,
Здесь праведник стонет под плетью лжеца.
Фашизм, словно вирус, расползся по миру,
Уродует души, сжигает сердца.

Соземцы ослепли и правды не знают,
Их уши не слышат, закрыты глаза.
А я вижу всё, моё сердце страдает,
Расплавленным воском стекает слеза.

Я вижу войну, вижу город в руинах,
Я слышу сожженных людей голоса,
И матери крик над могилою сына,
Отдавшего душу святым небесам.

Пусть враг ненавистный не топчет пшеницу!
Небес синеву самолёты не рвут!
Вставай на борьбу, чтоб с фашистом сразиться!
От силы меча супостаты падут!

К свободе и славе тернистой дорогой
Идёт, не сгибаясь, Донбасский народ!
Поклон до земли вам, повстанцы с востока.
К Победе Великой вас Бог приведёт!

СОЛОМИЯ ГАЛИЦКАЯ
(ноябрь 2014)


       Після «Майдану» в мене склалося таке враження, нібито я попала у «Країну брехунів», де дурнів з баняками на головах називають розумними, а розумних — дурнями, де злодіїв називають чесними, а чесних людей — злодіями, де терористів називають героями, а тих хто їм протистоїть – терористами.
       А знаєте чому я, львів’янка, підтримала ополченців? Ні, я зовсім не підтримувала розкол України, бо ця кривава влада з часом зміниться, а землі вже не повернеш. Я просто подивилася на наших сучасних героїв-недобитків і мені відразу ж захотілося взяти до рук зброю, та захищати свій дім. І люди на Донбасі теж захищали свій дім.
       Цей вірш я написала у пориві гніву і нарешті мій голос почули! До того моменту я кричала, але мої слова ніхто серйозно не сприймав, але ці строки облетіли весь інтернет і були надруковані у газеті, листівках та книгах.
       Почули, але не тільки друзі… Після переходу за посиланням на сторінку з моїм віршем, мій комп’ютер зазнав атаку. Мене шукали. Я швидко придбала новий ноутбук та добре захистила його від вірусів.