ПОРА ВЕСНИ, КОХАНА…
Зоріють ночі, сяють дні…
Нам би дожити до весни, кохана.
Де води гратимуть чудні
Й земля у квітах дивини зацілувана.
В неопалимій купині
Нам би любитись без війни, чекана.
Не попектися б у вогні
Серцями, де згорять вони. Осанна.
Прозріти б й вийти з осені
Нам із коханням, без вини, бажана.
Там барви б віднайти ясні
Й купель любові, що у сни заколихана.
Летять сніги засріблені…
Крізь час, як зможеш, зазирни, жадана,
Та попри вітри крижані
Розгледь в хуртовині зими як зрана
Заграють сяйвом промені.
Як дзвін струни і сила нездоланна
Звеселять щастям мовчазні
Тайни життя. Нам би сягнуть весни, кохана.
Павло Гай-Нижник
9 січня 2015 р.
Гай-Нижник П. Плинність: Поезія. – К.: «МП Леся», 2015. – С.87.
Пора весни, кохана...
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2015
Свидетельство о публикации №115010904620
Свидетельство о публикации №115010904620
Рецензии