Очі, як відкриті рани,
Через них проходить світло,
Як розтерзані примари –
По душі солоні вітри.
Хтось невидимий у стужі
Стелить терни по під ноги,
В скаламученій калюжі ;
Я хрестом серед дороги.
Дзвони криком небо рвали,
Так молитись, щоб згорати!
А крізь серце ; рани, рани,
Як чорніючи стигмати.
Мов покара впала свічка,
Тихо, нібито у лоні…
У гріхах вмирає Вічність,
Як сніжинка на долоні
***
© Copyright: Татьяна Шугар -Благодарна, 2015
Свидетельство о публикации №115010805143
Свидетельство о публикации №115010805143
Рецензии