Суд
Немає вже навкіл нікого‚
А в центрі лиш одна стоїть…
Шукали суду‚ наче в Бога‚
А Він був поруч у цю мить.
Мовчав Він довго‚ та питання
Із вуст злетіло наче грім.
І обміліли враз бажання‚
Й забракло суддям слів при Нім.
А Він і очі не підводив‚
Чекав іще якуюсь мить.
І судді і собі на подив
Самих себе стали судить.
Та вголос не сказавши слова‚
Бо як сказати вголос це‚
Всі по одному мов при змові
Зникали чемно підтюпцем.
Чи щось змінилось за віки ці?
Чи став вже садом суходіл?
Не вмерли ще бажання ниці‚
А судді знов стоять навкіл.
Суд
© Copyright: Виталий Пушкарь, 2015
Свидетельство о публикации №115010711128
Свидетельство о публикации №115010711128
Рецензии