невже уявлялось?..
…важкими ногами знов тягнеться ніч
до ранку, де стеля, мов чистий папір
лягає думками на мозок, на стіл…
немилим здавалось життя у пітьмі
прийшло нове бачення, мрії були
невинні, допоки веселі в душі…
впав п’яний туман, без пострілів ми
неспокій порушили, скривдили щастя,
слова нерозбірливі… мучать гріхи…
ладу по між нами, як вчора не стало…
ми цвяхи вбиваємо замість крапок,
і страти немає, дорога без краю…
розлиті чорнила, а начебто кров…
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115010607477
Свидетельство о публикации №115010607477
Рецензии
