Ти

Ти в моє життя раптово, війшов не спитавши згоди.
Зробивши його кольоровим, хоч ми і були антиподи.
Все зміниться , так говорили. Настане час і для тебе.
Здалося, позбувалася сили, того, що існує між ребер.

Знов пахла в повітрі надія, вогонь у мені запалав,
безшумно здійснилася мрія, коли вже її не жадав.
Коли опустилися крила - кайданами скуті були,
ти зміг розбудити ті сили, що тихо жевріли в мені.

Коли все замовкло навколо, душило мовчанням життя,
коли волочилася кволо - ти дав мені укриття.
Сховав роздроблену душу. Не знаю чим ти лікував...
Та зараз я хочу, я мушу! Щоб знов так мене обіймав.

Я вдячна за всі твої фарби, я вдячна за сповнені дні,
ти зміг зірвати всі маски, що були весь час на мені.
Спасибі - це мало сказати. Цим зовсім не вкажеш все те,
що зміг ти мені показати. Того, що ніхто не візьме.

Ти друг! Навіть більше скажу я. Ти майже частина мене.
Ти бинт, що сердце лікує. Я вдячна, що ти в мене є.
Крізь простір і час пронесуться. Слова, що вкладаю сюди.
Читаючи, знов посміхнуся. Бо в кожнім рядочку є - ТИ!

Ти в  моє життя так раптово, війшов без жодної згоди.
Зробивши його кольоровим. Закривши мій світ від негоди.
Змінилося! Люди не брешуть. І час той таки наступив,
бо стукає сильно між ребер, серденько що ти розбудив