Чекаєш ти на цей дарунок неба,
Й самотніх хоч бери і відбавляй.
Але або тобі її не треба,
Або ж для неї інших подавай!
І де ж ота твоя бажана мря,
Чиїх обіймів все так прагнеш ти?
Невже з чужим у ліжку зараз мліє
І їй не до твоєї теплоти?
В собі замкнувшись знову буду вити,
Бо вовча сутність спати не дає.
Не можу я лише для себе жити,
Де заблукало щастя те моє?
І з кожним днем надія все згасає,
І з кожним днем все менше на плаву.
Якщо для кого жити вже немає,
Скажіть, для кого ж я тоді живу?...
Скаж ть...
© Copyright: Александр Петрович Буяльский, 2015
Свидетельство о публикации №115010500342
Свидетельство о публикации №115010500342
Рецензии
