Литературный перевод Мирославы Стулькивской.
Я знову, знати б тільки, не дарма,
Крізь морок космосу і через роки
Спішу туди, де зір блакить ясна
В січневий траур одяглась глибоко...
Іду крізь грони царських горобин,
Крізь давні еха, і нові окови
Туди, де тіні падають з вітрин
На лист в клітинку істинності Слова.
Туди, де ... Осінь, скоро промайне
У сиву глуш і темінь безголосу,
Гірким цілунком смуток прожене
На пам'ять, в щічку! .. Скине позолоту....
Так роси в іскрах сонця мерехтять
Заснувши в білім вигладженім ілі
Лиш холод сили злого вітерця,
Зів'ялих в смутку чорнобривців,лілій.
Ніщо під місяцем не вічне , вір мені,
Ні вигук гнівний півночі, ні схлипи
І не відразу, може - навесні
Розтане сніг той, що сьогодні випав ...
Я снова...
© Copyright: Стас Осенний 2, 2015
Свидетельство о публикации №115010510329
Свидетельство о публикации №115010510329
Рецензии
