Життя вбива нас поодинцi,
Стають буззубими ряди,
Ми, як освiдченi ординцi,
Кричiмо: - Знову мрець - гляди!
Яка була йому пошана?
Коли тримав в руках перо …
Домiвка вiчна - лиш дощана,
Вiршi безглуздям замело …
Його ганьбить пихата морда,
Плюе в його нагрудний хрест …
Навiк вкрива земельки ковдра –
Вiдстoяв честь, як прадiд – Брест!
В стрiчках сумуе Украiна –
Синок, за щастя в полi впав
I плаче гiрко мати рiдна,
Скорботи повний батька став …
03.01.15р. 11:10; Шосе Энтузiастiв
Життя вбива нас поодинцi...
© Copyright: Афанасий Вержак, 2015
Свидетельство о публикации №115010407924
Свидетельство о публикации №115010407924
Рецензии