пряжа

пробач.

я мотаю клубочки нервів твоїх.
я плету з них пряжу -
на видих-вдих.
візерунки нагадують плетиво вен,
коли їх роздирає скальпель.

ми не можемо вжитись на цій землі -
але точимо ляси по скайпу.

я ладна писати оди, плести обереги, щоб якось ущух твій біль.
але не готова зварити борщ і боюсь весіль.

пробач, я не мала зустрітись тобі на шляху така.

- а просто
тоді
була
мов ця пряжа
м*яка.-

а просто тоді під ноги стелився жасмин.
незаймана дівчинка.
(й хто тобі мовив "займи"?)

я шепчу собі мантру "помри", я сама немов мантра стала, мов звук чи скрик.
тільки руки свої забери від мене,
і муки свої,
і слова свої забери.
забери і себе від мене до когось, піди з некоханою святістю під вінець.
я не хочу знати, що можуть ось так любити -
смертельно, тортурно, марно.
та ще й мене.

я з пряжі плету шкарпетки і светри.
ми в ролі вжились.
але:

якщо ти ще когось покохаєш -
мені стане дуже зле.