Напиши мені вірш, аби я про любов позабула.
Буду вчити рядок за рядочком, напам'ять, усі.
Я надмірно до щастя наблизилась, я це збагнула,
і тепер кожен звук, кожна літера біль голосить.
Де та відстань, щоб крил не спалити, щоб сонце не згасло?
Більше цноти чи пристрасті? Ніжності більше чи слів?
Я носила в собі тихе слово “кохання”, мов гасло.
Та мене не почуто. Він чути любов не хотів....
Переплутаю вірші із болем, життя із коханням.
Не розділиш, хоч ріж по живому, хоч вір, хоч не вір.
Хтось співає в піснях, що кохає, неначе востаннє.
Я насправді кохала востаннє. Пиши мені вірш...
Напиши, аби я про любов позабула
© Copyright: Миклош Форма, 2015
Свидетельство о публикации №115010309552
Свидетельство о публикации №115010309552
Рецензии
А для цього вірша в мене виникло лиш одне слово:
Це Чудово!...Чудово!...Чудово!...І справди Чудово!...)
Алла Скворцова 05.07.2019 01:22 • Заявить о нарушении
Це Чудово!...Чудово!...Чудово!...І справди Чудово!...)
Алла Скворцова 05.07.2019 01:22 • Заявить о нарушении
Алло, Ви, звісно, перебільшуєте,
але Приємно! Приємно! Приємно! Приємно!
Миклош Форма 05.07.2019 08:37 Заявить о нарушении
але Приємно! Приємно! Приємно! Приємно!
Миклош Форма 05.07.2019 08:37 Заявить о нарушении
