Отголоски декабря. Василина Иванина

               http://www.stihi.ru/2015/01/01/6943

...зимой я замерзаю без тебя — и декабрь
тихо в сон мой придет,
убаюкает ласково
и оставит чуть нежности снежной,
и надолго седой печали…
А ты любишь ли снег
и  мороз,
эту боль,
одинокость —
всюду?
***
молчу и жду я...
Декабрь седобровый,
мой мальчик заплутавшийся, далекий,
проталинки на стёклах леденистых — 
снежит, снежит
и заметает тропку...
И пусто.
Ни словечка, ни следочка...
Приди же, милый, не плутай в мирах.
...Подброшу  хворост в печку,
вытру слезы.
Уже светает.
Жду я и молчу...

Оригинал

...взимку я замерзаю без тебе – і грудень
тихо в сон мій прийде, заколише
 ласкаво
і лишить
дрібку ніжності сніжної,
віко сивого-сивого суму...
Чи ти любиш цей сніг,
цей мороз,
оцей біль,
цю самотність –
усюди?
"""
мовчу й чекаю...
Грудню сивобровий,
мій хлопчику заблуканий, далекий,
проталини на шибці закоцюблій –
сніжить, сніжить
і замітає стежку...
І пусто.
Ні словечка, ні слідочка...
Приходь же, любий, не блукай світами.
...Докину дров у грубку,
витру сльози.
Світає вже.
Чекаю і мовчу...

Иллюстрация из Интернета.