Димчо Дебелянов. Вже третя нiч торка морску гладiн

Димчо Дебелянов
Вже третя ніч торка морську гладінь чарівно...
Цикл «ЛЕГЕНДА ПРО ГРІШНУ ЦАРІВНУ»


Переклад з болгарської — Любові Цай

4
— «Вже третя ніч торка морську гладінь чарівно,
і пасмо тьмавих скель оповиває смута,
уже пройшов прилив — а ти зориш, царівно,
і погляд твій жаркий солодким димом скуто.

Прийди і розстели косу глибокорунну —
хилю уклінно я чоло перед тобою,
візьму до рук своїх я лютню срібнострунну,
втішатиму тебе я піснею сумною.

І дивлячись на нас крізь віт густих сплетіння,
відкриють небеса свою одвічну славу,
твоя зоря впаде — загасне їй проміння
й порине в забуття у моря глиб ласкаву.

Пажа свого мольбу почуй, сумна царівно,
слабіє зір — його солодким димом скуто, —
вже третя ніч торка морську гладінь чарівно,
і пасмо тьмавих скель оповиває смута».

***

Оригинал:

Димчо Дебелянов
Витае третя нощ над водната пустиня
Цикл «ЛЕГЕНДА ЗА РАЗБЛУДНАТА ЦАРКИНЯ»


4
— «Витае трета нощ над водната пустиня
и мрачните скали отекват странен тътен,
за прилив иде час, а ти все бдиш, царкиньо,
и твоят взор гори, от сластен дим помътен.
 
Дойди и разстели коса дълбокорунна
на мойте колена — привел чело над тебе,
аз кротко ще пристъпя със лютна среброструнна
великата ти скръб пред незаслужен жребий.
 
Загледано към нас през сплетените клони,
небето ще разкрий предвечната си слава
и твоята звезда несетно ще отрони
то в тихото море на тихата забрава.
 
Чуй горката молба на своя паж, царкиньо,
отпада дивен взор, от сластен дим помътен —
витае трета нощ над водната пустиня,
а мрачните скали отекват странен тътен».