А голос мій уже не той,
Немає радісної ноти,
І кашель, мов взяли сухоти,
Мій голос зовсім вже не той.
Ще холод тисне, люта стужа,
І зводить тугою за дім,
Туман, чи стелиться то дим?
А я стою, хоч люта стужа.
Чи це мені лише одному
Чи, може, важко нам усім?
Вже скоро ранок, майже сім,
Мені не спиться лиш одному.
В безкраїм полі, в чужині,
Звели із ящиків хатину,
Хтось передав стару свитину,
Щоб не замерзли в чужині.
Якби хто бачив ту хатину,
Листи і прапор, і тризуб,
Чийсь амулет — залізний зуб,
З любов'ю вкрасили хатину.
У мене лист лежить в кульку,
Щоб не пошарпався бувало,
Випадком замастивсь об сало,
Малюнок й лист лежать в кульку.
Вже зміна йде, тихенький оклик:
Ну як, живий? Іди в тепло,
Поквапся, сонце вже зійшло.
Як добре чути оцей оклик…
Як добре чути оцей оклик
© Copyright: Игорь Стожар, 2015
Свидетельство о публикации №115010302905
Свидетельство о публикации №115010302905
Рецензии