Ти божевілля,ти моє прокляття!
Якщо любов-це благодать,
Щоб ти згорів у пеклі того щастя!
Дивись-це жовтень плаче наді мною,
А це не листя,ні…
Це сльози обернулися вогненою слюдою.
Чи це-незграбний оберемок суголосних слів?
Та ні,не так,не те…
Це осінь прослизнула крізь зимових днів.
О, клята,люта туга,безжальна та хватка…
Вразливе серце,стій!
Та ні,лети: дорога для окрилених легка.
Ти божевілля,ти моє прокляття!
Якщо любов-це благодать…
Вклонюсь у ноги я тобі за моє щастя.
Неосяжне
© Copyright: Екатерина Канская, 2015
Свидетельство о публикации №115010208470
Свидетельство о публикации №115010208470
Рецензии