У мікрокосм буденного життя,
Буває так,- вриваються моменти,
Коли душа із монолітного лиття
Стає таки подільним компонентом.
Тоді,від щирості незнаної сп`янілий,
Ти роздаєш себе із легкої руки.
Запально:зупинитися не в сили,
Хочу,здається, розірвешся на шматки.
Та рідко у житті впадає друга змога,
Ріка буття у бік не поверне.
Не залишай в собі зневіру та тривогу,
Спочиле,бездиханне, грішне і земне.
Даруй себе, ділись собою з світом.
Душі поривів більш не зупиняй.
Не залишайся цільним монолітом.
Ти,як кристал багатогранний сяй!
Бува так...
© Copyright: Екатерина Канская, 2015
Свидетельство о публикации №115010208293
Свидетельство о публикации №115010208293
Рецензии
Та рідко у житті впадає друга змога,
Ріка буття у бік не поверне
Миклош Форма 26.01.2015 05:31 • Заявить о нарушении
Ріка буття у бік не поверне
Миклош Форма 26.01.2015 05:31 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.