Вiнчування 2015

Вінчування 2015

Я ніколи, вже більше, не ку’плю «ROSHEN»!
Присмак смерті, гіркої, у тім шоколаді.
За години покінчить з АТО обіцяв ПОРОШЕН-
КОмпанійські стосунки, зі сміхом, залишились в Раді.

Телевізію ніжно й спокійно зіллю в унітаз.
Зроблю правильну санкцію: вимкну і «п’ятий».
Без реклам та брехні… двадцять п’ятих безбарвних  зара’з
Мозок мій, як Христос, палачами жорстоко розп’ятий.

Чи «Єдина країна»?, кохані, як мова чужа…
Лине звідти і звідси… та ріже іржею по скронях…
Не російською плаче у Львові душа-сирота…
Вся держава-бідося у грошах брехливих в полоні.

«Що робити?», одвічне, - відлунням звучить, як набат.
Не «кричати»! І в груди, даремно, з любов’ю, не бити…
За кордоном шукають-питають: «Ну, кто ж виноват?»*
Нам з хворобами «Яника» - довго у світі не жити.

І коли на почесному місці, над стягом, стоятиме Бог!
Всім на Нього рівнятись! В покорі - лиш думка єдина.
І потрібний достаток та спокій – Вони забезпечать у Трьох.
Дім один – отже, як не крути: ми в тім домі - родина.

*Все таки: хто ж винуватий? (довільний переклад з російської)

Поет ХХ сторіччя. 2 січня 2015 р. с. Торгановичі