Прощание с детсадом

Ми всі колись були маленькі,
ми всі колись були такі,
дитячі пустощі і невгамовність,
і плач, і сміх, й непорозуміння
усе це ви і ми колись пройшли.
Але ми не стоїм усі на місці,
а рухаємось у вирії часу.
Тому прийшов і ваш час йти
до школи і попрощатися з садком.

То ж ми згадаєм все на світі,
що в нас в дитячому житті:
На першом поверсі стояв наш вихователь,
який повів за руку нас в кімнату небуття.
Який лелеяв нас, хвалив і вчив, навчав нас,
щоб ми були найкращі люди  світі,
щоб ми були всі королеви й королі.

На сходинці стояла няня,
яка завжди бажала чистоти.
Вбирала все завжди за нами
й ганчіркой терла всі столи.
Постіль вона все заправляла
і затишно робила назавжди.

А ось і зал в якому грає музиканша,
це наша жінка баяніст(піаніст).
Яка навчала нас пісень
і танцю ритму,щоб ми
веселі йшли вперед.

А ось і головніша всіх із сада.
Це в нас завідуюча є одна.
Вона така прекрасна, ніжна жінка,
яка найбільше любить вас.
Вона за дисципліной наглядає,
за вами дітоньки малі.
За кожной групой в дитсадочку,
за благоустроєм його.

Тому давайте разом нині
ми їм пошлемо всім привіт.
Ми вклонемося всі разом у ноги
і будем згадувать во вік.
То хай завжди живе садочок!
Який ростить всіх наших діточок.
І щастя й миру всім на світі!
На ноті цій ми закінчим пробіг.