всмзполовиною

Так, слухай, мене вже тіпає всього :)
Звісно я дочекаюсь, але тіпає від цієї невідомості. Бо чого саме я дочекаюсь? ХТО ЦЕ ЗНАЄ І У КОГО СПИТАТИ?!
І от ще: я пишу ці рядки, але ж не знаю як саме ти вирішиш. І це очікування доводить до сказу. Я про тіпання вже згадував?

Я навіть почав брати з собою телефон, коли виходжу на "перекур" - а що як ти подзвониш раптово? До речі, курити також хочеться, але я не буду.

Оце не находжу собі місця від думок: як же мені тобі про себе дати знати. Не знаю навіщо. Ну тобто як, звісно знаю - хочу щоб ти про мене знала. Але не знаю навіщо це саме зараз. Можливо якийсь прихований (або не прихований) страх.

А пройшло всього "лише" вісім з половиною годин після того, як я поклав слухавку. Ну от скільки це? Це ж мізерно, смішно мало. Чи не так? Для мене - ні.

До нового року залишилось чотири з половиною години. А до відповіді на мої німі, але такі кричущі питання - дві доби. Або три доби.