Димчо Дебелянов. Ось там вiн, берег той пустинний

Димчо Дебелянов
Ось там він, берег той пустинний...
(Цикл "ЛЕГЕНДА ПРО ГРІШНУ ЦАРІВНУ")


Переклад з болгарської — Любові Цай

1

Моя душа — інфанта...
                Альбер Самен

... Ось там він, берег той пустинний,
від вічних вод знавав і туги, і чудес,
там височить чертог зловісний старовинний —
шпилі високих веж торкаються небес.

В задуманих садах замріяна, несміла
отруєна роса зажурено тремтить,
безсонні деревця свій сон глядять безсило 
в гладіні мертвих вод у цю журливу мить.

Там пустка огорта і стіни, і склепіння,
і пазур моховий на блиск колонний ліг,
там радості нема — навкруг саме лиш тління,
про свято не вістить там жоден срібний ріг.

Подекуди лиш сон утіху знав ласкаву,
мить трепетна мина — і знов жаский полон,
лягає гострий жаль про ту невинну славу,
що полишив її осиротілий трон...

***

Оригинал:

Димчо Дебелянов
И там, на тоя бряг пустинен...
(Цикл "ЛЕГЕНДА ЗА РАЗБЛУДНАТА ЦАРКИНЯ")

1

Mon ame est une Infante...
                Albert Samain
 
... И там, на тоя бряг пустинен,
от вечните води и милван, и терзан,
на вярна стража спрян, един чертог старинен,
един чертог зловещ виши безгласен стан.
 
В градините, мечта несмела замечтани,
трепти на страх и скръб отровната роса
и в мъртвата вода на мъртвите фонтани
оглеждат своя сън безсънни дървеса.
 
Стени и сводове спокойна тлен прояжда,
мъх, ситни нокти впил, колоните гнети,
и никой ведър час там радост не обажда,
че никой сребрен рог там празник не вести.
 
Понявга само в сън безсилен лъх повява,
и в трепета болнав на мигом сепнат стон
проеква тъмна жал по девствената слава
на някой овдовял и обезславен трон...



Альбер Самен (1858-1900) — французький поет-символіст.