Павлоида

Кафедра філологічних дисциплін
Маріупольського міського технологічного ліцею
до ювілею директора
Чистякова Павла Анатолійовича
представляє
Новітню версію «Енеїди» Вергілія
за мотивами «Енеїди» Івана Котляревського

ПАВЛОЇДА

Павло був парубок моторний
І хлопець хоч куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
І тільки-но скінчивши школу,
Напхав наук макітру повну,
Він, взявши торбу, тягу дав;
В степи Донецькії подався
До універу – не злякався –
Блискуче на істфак вступав.

Вітри Донецькі розгулися,
А Кальміус – той аж реве.
Викладачі, немов взялися,
Все знай наказують своє:
Від кроманьйонця до Нерона,
Від Емхатепа до Платона –
Великим слава не мала.
Які діла вони вершили
І що нам по собі лишили –
Все знай, хоч трісни голова!

Венера – Павлова матуся,
Проворна, бистра і метка –
Побачила, що вже аж трусить
Синка наука нелегка,
Умилася, причепурилась
І як в неділю нарядилась –
Пішла к Зевесу на ралець:
«Чим пред тобою, милий тату,
Син заслужив таку мій плату?
Важка наука – не танець!»

Юпітер – він же Зевс – подумав,
Погладив свій рукою чуб:
«Ох, доцю, ти моя голуба!
Я в правді твердий так, як дуб.
Павло збудує сильне царство
І заведе своє там панство –
Утворить він диво-ліцей.
Збере викладачів чудових,
Розумних, кращих – по всіх школах,
Що будуть вчити там дітей.

Пройде він пекло, в рай заскоче
(Характер буде гартувать),
У школах працювати схоче:
Історію всім викладать.
Іди, небого, не журися,
Попонеділкуй, помолися,
Все буде так, як я сказав».
Венера низько поклонилась
І з панотцем своїм простилась,
А він її поцілував.

Павло тим часом все навчався,
Науки в голову складав –
У школі працювать збирався,
Останні іспити здавав.
Здавав, здавав, що аж обридло,
І вчитись так йому огидло –
Пішов, куди вже запопав:
На випускний собі попхався,
З друзяками всю ніч слонявся,
Аж гульк – і в школу причвалав.

Тепер Павло убрався в пекло,
Прийшов зовсім на інший світ:
Тут все поблідло і поблекло,
Нема ні місяця, ні звізд.
Там тілько тумани великі,
Там чутні жалобнії крики,
Там мука грішним не мала!..
Злякалися?.. А ось вам щиглик!
Не будете всьому так вірить:
Звичайна школа то була!

Роки минали за роками,
Мінялись школи, час минав,
Сиділи дітлахи рядками,
Вчились історії і прав.
Аж ось Юпітер ненароком
Отам Павла побачив оком:
«Чого заліг, як в грубі пес?
Ану лиш швидше убирайся,
Збирай ліцей і відкривайся!
Отак кажу тобі – Зевес»

Павло тут зараз взяв догадку,
Велів скликати вчителів,
Купить вкраїнськую граматку,
І арихметик, букварів.
Усіх почав сам мордовати –
Слова у речення складати...
Та вправ багацько тих було!
Учнівське плем’я все засіло
Коло книжок, що аж потіло,
І все по-вченому гуло.

Велике стало тут роздолля
Для тих, хто до науки йде,
І тим широкий шлях, привольний,
Хто для мистецтва лиш живе.
Хто має до чого охоту,
Той тішиться тим аж до поту,
Що не побачиш і в кіно.
Пиши, віршуй, досліджуй, вчися,
Танцюй, співай чи в спорті бийся –
В ліцеї ми всі за одно!

Вергілій. 29-19 рр. до н.е.
Іван Котляревський. 1798-1820 рр. н.е.
Олена Кулігіна. 2009-2014 рр. н.е.