Закуріли сніги – сива мла навкруги.
Все в пустелі зимовій завмерло.
Де-не-де острівці з очерету й куги
Біля тихої річечки Мерло.
Від хурделиць вуаль – сріблом дихає даль
У степу неозоро-холоднім.
Примерзає до серця невтішна печаль,
Що й роки, як ці дні, незворотні.
Білі сни у землі у пінливій золі –
Відпочити пора трудівниці,
Щоб утома тяжка і рясні мозолі
Навесні відлетіли, мов птиці.
28.12.2014
Бiля тихоi рiчечки Мерло
© Copyright: Вячеслав Романовський, 2014
Свидетельство о публикации №114122904407
Свидетельство о публикации №114122904407
Рецензии