Чарівно грала скрипка у кав’ярні,
Скрипаль на мене ніжно поглядав,
Але ті очі задивлялись марно,
Бо ж моє серце інший чарував.
У келисі вино ще не допите,
А я вже п’ю любові еліксир.
Обранець мій дарує ніжні квіти,
На ланцюжку виблискує сапфір.
Золоті ланцюжки – золота прикраса,
Міркувати нажаль вже немає часу.
Обіцяв ти мені долю, наче квітку -
На весільний рушник ми ступили швидко!
Примарне щастя серця не зігріло –
Метелик мій літає по світах.
У сяючих прикрасах моє тіло,
Але спливають в прикрощах літа.
Літа збігають, річечка міліє,
Злітають дні у вересневу даль.
І до цих пір надію мою гріє
В таємних згадках молодий скрипаль.
Золоті ланцюжки – золота омана,
Ти ж мене називав лагідно «кохана»,
Ти ж мені обіцяв, наче квітку, долю,
Та не маю щастя я – відпусти на волю!
Золотi ланцюжки
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2014
Свидетельство о публикации №114122811560
Свидетельство о публикации №114122811560
Рецензии