Відгоріли осінні заграви,
Не тріпочуть листочки в саду.
Горобина, як дівчина-пава –
Я до неї під віття піду.
Пригорнуся до ніжного стану,
Хай зійдЕ з мого серця тугА,
Забери, горобино, печалі
На весь вік тобі буду слуга.
І сказала мені горобина:
Притулися до мене міцніш,
Пожалію тебе, як дитину,
Ти мені всі печалі залиш.
Чи примарилось це, а чи вітер
В верховітті замрійно співав…
Та з тих пір моя доля розквітла
І мене, милий мій, покохав.
Відгоріли осінні заграви,
Все квітує в веснянім саду.
Горобина – як дівчина-пава,
Я до неї щаслива іду.
Дiвчина-пава
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2014
Свидетельство о публикации №114122810150
Свидетельство о публикации №114122810150
Рецензии
Чудесное, лиричное, напевное стихотворение.
Очень, Татьяна, понравилось.
С новогодними праздниками, мира, здоровья, благосостояния.
С теплом души, Наталья
Деревянко 28.12.2014 22:40 • Заявить о нарушении
Очень, Татьяна, понравилось.
С новогодними праздниками, мира, здоровья, благосостояния.
С теплом души, Наталья
Деревянко 28.12.2014 22:40 • Заявить о нарушении
Спасибо! И Вам простого человеческого счастья!
Татьяна Конюшенко 29.12.2014 08:30 Заявить о нарушении
Татьяна Конюшенко 29.12.2014 08:30 Заявить о нарушении