Не вiдкидай думки про мене
Зітри печаль і зітри біль.
Он бачиш,листячко зелене?
На нім дощі поклали цвіль.
Не відкидай отак бездумно,
Чужа,не рівня,не свята.
Сказала врешті не розумно,
Згорнувшись кинулась в літа.
Сміюсь з якоюсь гіркотою
І знітившись стою дивлюсь.
Та коли стане тобі важко,
Я над тобою знов схилюсь.
Даю обіцянки даремні,
Не варті гривни,оце так!
Тримаю крепко мов на ремені,
Впиваюсь в пальці,мов будяк.
Не відкидай думки про мене,
Зітри печаль і зітри біль.
Скидають листя клени,клени...
Зганяють думи звідусіль.
(Понкратова.О.В.)
Свидетельство о публикации №114122709349