Боляче!..

Пишу листа, бо хочу, щоб почули.
Пишу вірші, бо хочу, щоб згадали.
Мені так важко бути одним всюди.
Таких сердець, як в мене, ще не мали.
Воно кипить, болить за рідну землю,
Бо в ньому є частина тих земель.
Піду в сади, присяду попід вербу,
Вдивлюсь я в краєвид... пастель.
Війна. хіба ж могло в нас таке бути?
Людина плаче, бо йде з дому геть.
Як можна темні ті часи забути,
Коли брат братові кидає смерть?
Коли на білий сніг спадає крапля крові,
На жовтому лежать, блакиттю прикрива?
Людина має прагнення до волі,
Людина б"ється, поки кажуть, що війна.
Хіба ми маєм слухать все, що кажуть?
Людина має своїм серцем жить.
Війну навколо нас всі інші в"яжуть
Та ми не маєм цій війні служить.
Пишу листа, бо хочу, щоб почули,
Пишу вірші, бо хочу, щоб згадали,
Якими українці завжди були!
Які ж серця живі ми завжди мали!
Пишу листа я мамі прямо з поля,
Пишу вірші, щоб офіцери знали,
Що в наших душах досі живе воля,
Що ми б всю волю Україні дали!