Л1то

Літо.


Розпустить
       блискучі  коси
На свіжі
        прозорі роси
Сонце у небі.
Розтопить
        холодні  хмари,
Що плинуть,
       мов сірі мари,
У дощові краплини.
Червоним,
       м`яким блиском,
Тисячами маленьких сонець
Щедро засяють
           вишні.
Земля
     обновилась свіжо,
І стала липкою
              знову,
Як після весняної
              пашні…

А ліс гомонить
             різно,
На мовах чужих
             й рідних,
І вітер гуляє радо,
По тропах лісних
              грибних.
І десь -
      в гущаві – верховітті,
Щебечуть
      маленькі птахи
В чеканні батьків рідних,
У гніздах
       підпитих пухом.
А в полі -
           дзвенить тиша,
Стоїть нерухомо
            береза,
І сушить траву
            сонце,
І дивиться в синю казку,
У чисту
      джерельну воду,
Глибоку, бездонну,
             без броду.
І бачить там в квітах
                літо…