Л тня н ч

Літня ніч.


Вже знову літо,
Й застиг навіки,
У чорній далі
Птах Лебідь й зорі.
Над головою-
Високо в небі,
Летить він в вічність
Крізь звізди терни.
А в ночі літні,
Мов мов місяць в квітні,
Сад зацвітає,
Й земля співає!:
“Вже скоро! Скоро
              зелене поле
                заколоситься
                й мене сховає…”       
Чарівні ночі,
Мов чорні очі…
Вже знову літо,
І білим цвітом
Видніє в квіті
Тютюн в ночі.
Все спить, все тихо,
І, навіть, лихо
В норі заснуло
Все тихо. Мертво…

Весь берег сірий.
Ставок аж чорний,
Хвилює цятки
В своїй воді.
Все тихо-тихо.
І лишень пискне
В землі хтось лячно,
Та зірка блисне…

Чарівна зірка!
Далеке сонце!
Нічна прикраса,
В безодні чорній!
Я дочекаюсь
Твого падіння.
Злетиш ти радо
З свого склепіння…

Чарівні ночі,
 Мов чорні очі…             
Вже, наче, ранок?
І хилить місяць
Аж ген за обрій –
На відпочинок.
Та все ще темно.
І сяють зорі
Звідсіль високо.
В своєму морі…