а сховку нема...
знов неспокій серця обирає,
у полоні сліпих почуттів –
в тишу світу душа поринає…
в болі присмак присутній гіркий,
жалять зорі терпкими сльозами,
тож солодкої мрії думки
хоронити ніхто не бажає!..
намагаючись в спокої жить,
в необмеженім неба просторі
плин Любові повік не спинить,
і втаїтися ніде від Долі…
Свидетельство о публикации №114122602270