Закружляли троянди сніжини
Ми стояли у двох, цілувались.
По опівночі бігли хвилини
В сірі хмари зірки заховались.
Поміж вулиць блукаючи в темінь
Вільний вітер насвистував пісню.
Чиєсь серце розбилось, мов кремінь
І було не зрушити з місця.
Тихий місяць дивися тужливо
Відбиваючись в мерзлій водиці.
Закохатись. Хіба це можливо
У твої неможливі зірниці?
Заскрипіли думки під ногами.
Затріщали бажання й надії.
Закидали пустими словами
Наші юні серця вбивши мрії.
***
© Copyright: Виталия Бабущак, 2014
Свидетельство о публикации №114122411024
Свидетельство о публикации №114122411024
Рецензии