Анна Ахматова - Я научилась просто, мудро жить

Анна Андреевна Горенко/ Ахматова (1889-1966 г.)
«Я научилась просто, мудро жить» Бессмертная Классика http://www.stihi.ru/2011/10/04/8197

***

-------------------Перевод с русcкого на украинский язык: Николай Сысойлов

***

       
===============================          Анна Ахматова «Я научилась просто, мудро жить»

===============================         Я научилась просто, мудро жить,
===============================         Смотреть на небо и молиться Богу,
===============================         И долго перед вечером бродить,
===============================         Чтоб утомить ненужную тревогу.

===============================         Когда шуршат в овраге лопухи
===============================         И никнет гроздь рябины желто-красной,
===============================         Слагаю я веселые стихи
===============================         О жизни тленной, тленной и прекрасной.

===============================         Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь
===============================         Пушистый кот, мурлыкает умильней,
===============================         И яркий загорается огонь
===============================         На башенке озерной лесопильни.

===============================         Лишь изредка прорезывает тишь
===============================         Крик аиста, слетевшего на крышу.
===============================         И если в дверь мою ты постучишь,
===============================         Мне кажется, я даже не услышу.


===============================         <1912>
===============================                © Copyright: Анна Ахматова


----------------------------------------------
Навчилась цінувати я життя
--------------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

Навчилась цінувати я життя,
Дивитись в небо і молитись Богу,
Бродити вечорами забуття,
Щоб непотрібну скинути тривогу.

Коли в яру шепочуть лопухи
І никне горобини лист осінній,
Вірші складаю про смiшнi гріхи
Та про життя веселе і весільне.

Я повертаюсь. Лине до долонь
Пухнастий кіт, розчулено муркоче.
І радісно спалахує вогонь
На вежі лісопильні, що гуркоче.

Ковтаю зрідка тишу, мов вино.
Лелеки крик – і слідом вже лечу я.
Якщо постукаєш у двері чи вікно, –
Мені здається, навіть не почую.

***
Николай Сысойлов,
23.12.14


С УДАРЕНИЯМИ
----------------------------------------------
Навчилась цінувати я життя
--------------------------------------------
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***

Навчи'лась цінува'ти я життя',
Диви'тись в не'бо і моли'тись Бо'гу,
Броди'ти вечора'ми забуття',
Щоб непотрі'бну ски'нути триво'гу.

Коли' в яру' шепо'чуть лопухи'
І ни'кне гороби'ни лист осі'нній,
Вірші' склада'ю про свої' гріхи'
Та про життя' весе'ле і весі'льне.

Я поверта'юсь. Ли'не до доло'нь
Пухна'стий кіт, розчу'лено мурко'че.
І ра'дісно спала'хує вого'нь
На ве'жі лісопи'льні, що гурко'че.

Ковта'ю зрі'дка ти'шу, мов вино'.
Леле'ки крик – і слі'дом вже лечу' я.
Якщо' посту'каєш у две'рі чи вікно', –
Мені' здає'ться, на'віть не почу'ю.

***
Николай Сысойлов,
23.12.14

Коллаж мой – на основе фото с нэта