Пригорнися до мене, мамо...

    Пригорнися до мене, мамо,
    Відчуваю твоє я тепло,
    Вже волосся від трав духмяне
    Вкрила паморозь понад чолом.

    І твої втомилися руки,
    Ти, хоч трішечки сядь, відпочинь...
    Ой, як люблять тебе онуки,
    Тиха радість летить в далечінь.

    Біля тебе затишно, нене,
    Он над дахом лелека живе...
    Знаю ти сумуєш без мене,
    А життя непомітно пливе.

    Пригорнися ж скоріше, мамо,
    День холодний висить над селом,
    І душі злікуються рани,
    Ніжність смуток розвіє крилом.   


Рецензии
Любов, ніжніть, розвіють смуток.Хороші вірші, Таня.
З повагою.

Орехова Галина Григорьевна   22.12.2014 20:20     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.