Пригорнися до мене, мамо...
Відчуваю твоє я тепло,
Вже волосся від трав духмяне
Вкрила паморозь понад чолом.
І твої втомилися руки,
Ти, хоч трішечки сядь, відпочинь...
Ой, як люблять тебе онуки,
Тиха радість летить в далечінь.
Біля тебе затишно, нене,
Он над дахом лелека живе...
Знаю ти сумуєш без мене,
А життя непомітно пливе.
Пригорнися ж скоріше, мамо,
День холодний висить над селом,
І душі злікуються рани,
Ніжність смуток розвіє крилом.
Свидетельство о публикации №114122206847
З повагою.
Орехова Галина Григорьевна 22.12.2014 20:20 Заявить о нарушении