Вибач мене моя мила Кроха,
За весь той біль що спричинив тобі,
За те що страшніший він від генерала Коха.
За нашу щиру дружбу я дякую тобі.
Ти знаєш колись я розучуся,
Любити тебе так, як любить жінку чоловік,
І до справжньої дружби повернуся,
І буде наша дружба вік.
Не вибачайся за те літо,
В якому було краще ніж зимою...
Пересіває нас життя неначе через сито,
Ти завши будеш і була зі мною...
В моїх віршах, піснях та снах.
З тобою весело мені було і буде,
З тобою я неначе птах,
Дружба наша щира буде.
Оспівана в піснях. =)
Ти знаєш колись я розучуся,
Любити тебе так, як любить жінку чоловік,
І до справжньої дружби повернуся,
І буде наша дружба вік...!
Дружба
© Copyright: Сергуня Мариненко, 2014
Свидетельство о публикации №114122206743
Свидетельство о публикации №114122206743
Рецензии