Я так люблю свою садибу
Це справді «райський уголок»
І двір, і сад, і цей бузок
Умитий чистою росою
І неоплаканою тінню
Я буду тут блукати ніччю
Коли півонії розквітлі
Цілують панночки-зірки
А місяць виглянув з-за хмари
І пальцем свариться на них
Насупив гнівно руді брови
Боїться втратить чарівниць
І сипле срібло яснолиций
І на сади і на поля
І в мить таку сміється й плаче
Моя розгублена душа
І коли б можна було знову
Я б народилась в цім раю
Дощем, сльозою б пролилася
І лише тут, у цім садку
3 березня 2005 року
Любов
© Copyright: Екатерина Таратун, 2014
Свидетельство о публикации №114122205281
Свидетельство о публикации №114122205281
Рецензии