Я спрагло п’ю життя
Його лишилось небагато
Вже осінь пізня надійшла
В кларнети дме зима завзято
Усе прожите відійшло
А доля-зірка ще зоріє
І таємницю таємниць
Сховає, ковдрою накриє
Співає гай журливу пісню
Багряне листя вже опало
Життя моє пішло не в лад
Розмите осінню й вітрами
Але є божа благодать
Душа моя співає пісню
Про пізні айстри, що цвітуть
Наперекір морозу й вітру
8 січня 2002 року
Я спрагло пью життя
© Copyright: Екатерина Таратун, 2014
Свидетельство о публикации №114122205200
Свидетельство о публикации №114122205200
Рецензии