Пригоди Гриця

         I

Повернулися з роботи,
Пізно, невеселі
Чоловіка звали Гриць
А жінку Оксана
Миттю кинулась вона
Доїти корову
Чоловік же через сад
До кума в комору
А у кума вже тече
Ота оковита
Що і гріє, і пече
І накоїть лиха
Тільки випили вони
Ще й не закусили
Аж тут Пріся
З кочергою
Обох похрестила
«Нема Гриця, не іде
Не буду й чекати»-
Так промовила Оксана
І лягає спати
Коли чує, він іде
Двері відчинила
Чоловік ввалився в хату
Як нечиста сила
Весь у сажі, в синяках
Ще й на лобі гуля
Видно вправно Пріся
Кочергу метнула
Ще з порога закричав:
«Вечерю зварила?»
«Он на лаві стоїть борщ
Де тебе носило?»
Все поїв голодний Гриць
Бурмотів тихенько:
«Борщ нічого, але щось
Бурячки сіренькі
Тай картопельки нема
Капусти ні жменьки»
А на ранок підняла
Порожне горнятко
«Побий тебе грім небесний
Ще й нечиста сила
Ти ж поїв сирий буряк
Що я накришила»
Взяла в руки рогача
Стала реготати:
«Слухай Грицю,
Як не кинеш отак запивати
Мусиш в мене ще й не те
Поїсти з горняти»

         II

Привезли вони якось
Меблі з магазину
І на радощах таких
Гриць хильнув грамину
Уже й вечір наступає
Меблі серед двору
А господар п’яний спить
В тіні під забором
Жінка носить та кляне
Лиху годину
«Чуєш, Грицю, шафу цю
Я з місця не здвину»
Тут Грицько схопився
Ухопив сокиру
«Зараз шафу цю нову
Поб’ю як дровину»
«Що ти, Грицю, схаменись
Зачекай хвилину
Меблі я сама купила»
Наш господар раптом стих
Подививсь навколо
«Сам годую я кролів
Вижену їх з двору»
А на ранок тверезий Гриць
Бігав за кролями
Мов навіжений скакав
Ще й махав руками
Отакі у нас пригоди
Бувають з грицями
Вони п’ють горілку
Та не мають тями

         III

Гриць задумав «Москвича»
Придбати на ринку
Але грошей то нема
Хоч бери торбинку
Ця ідея так засіла
В голові чубатій
Що на ранок опинився
Він в тещиній хаті
«З добрим ранком» привітався
Низенько вклонився
Теща злякано присіла
Може він сказився
«У вас, мамо, гроші є
Знаю назбирали
То ж віддайте їх мені
Аби не пропали
А я куплю «Москвича»
І вас покатаю
Нехай бачать усі люди
Як Вас поважаю»
Теща каже: «Ти меткий
Відгадай загадку
Відгадаєш зразу я
Буду в ощадбанку»
Загадково усміхнулась
Скинула хустину
«Не вгадаєш, вибачай
Як то кажуть сину
Два вперед, вісім назад
Що то воно буде?»
Довго думав, міркував
Що воно за диво
І нарешті запитав
Школярика-сина
А той зразу відгадав
«Не надійтесь тату
То дві дулі, а не гроші
Візьмете в бабуcі»

4 лютого 1991 року