благодарное - из Лины Костенко

          Оригинал:


Ти знов прийшла, моя печально музо,
Не  бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
І мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
Твій плащик ледь прип'ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
Така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
Знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.


                Поэтический  перевод  с  украинского:


Ты  вновь  пришла,  моей  печали  муза,
Не  бойся,  я  не  опускаю  рук,
Плывёт  над  миром  осень,  как  медуза,
И  тает  на  брусчатке  листьев  звук.
А  ты  в  сандалиях  вернулась  лёгких,
Твой  плащик  тонок,  еле  различим,
О,  как  же  шла  в  ненастье,  издалёка,
Одна  ты,  одинёшенька  в  ночи!
Откуда  ты,  из  Космоса,  из  Спарты?
Каким  векам  светила  ты  во  мгле?
И  по  какой  нерукотворной  карте
Находишь  ты  поэтов  на  земле?
Ты  не  стихи  диктуешь  им,  а  долю.
Твой  лик  исполнен  чести  и  огня.
Поэты  есть  счастливей  и  достойней.
Спасибо,  что  ты  выбрала  меня.



--------------
Картина  донецкого  художника  Александра  Болотова "Дождь"