Мужчинам. Олена Телига

Олена Телига (1906 – 1942)
 

МУЖЧИНАМ

Не выковать нам слов из стали закалённой,
Да и перо рука не сменит на копьё.
Мы женщины. У нас душа – родник бездонный,
«Мужайся» и «крепись» вы пьёте из неё.

«Мы верим, вы сильны» звучит не мощным гимном – 
В тепло журчащих слов мы нежность облекли.
Ведь скоро день придёт – и вы в тумане дымном,
Как стая вольных птиц, исчезнете вдали.

Ещё не грянул бой, не слышен гул набата – 
Уже вы на ногах. И мы в последний раз
Всё, что дарует жизнь, всё, чем она богата,
Как медоносный сок, собрать спешим для вас.

Дерзайте же! Ваш долг – из кремня высечь пламя!   
А мы, вам в души влив животворящий свет,
Не сетуя, без слов отправимся за вами –
Пусть даже и на смерть пойдём за вами вслед!


(перевод с украинского –
Валентина Варнавская)  



Олена Телiга (1906 – 1942)


МУЖЧИНАМ

Не зірвуться слова, гартовані, як криця, 
І у руці перо не зміниться на спис. 
Бо ми лише жінки. У нас душа криниця, 
З якої ви п’єте: змагайся і кріпись!

І ми їх даємо не у залізнім гимні, 
У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць. 
Бо швидко прийде день і у завісі димній 
Ви зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.

Ще сальви не було, не заревли гармати, 
Та ви вже на ногах. І ми в останній раз 
Все, що дає життя іскристе і багате, 
Мов медоносний сік, збираємо для вас.

Гойдайте ж кличний дзвін! Крешіть вогонь із кремнів! 
Ми ж радістю життя вас напоївши вщерть – 
Без металевих слів і без зітхань даремних 
По ваших же слідах підемо хоч на смерть!