Я стала нелюбити дзеркала...
Мабуть,їх нелюбитиму й надалі:
В них - жінка, що для мене є чужа,
З очима, що наповнені печалі...
В них стільки смутку й докору мені,
Я витримати погляд цей несила,
На скронях білі пасма сивини,
Що роки з цею жінкою зробили?
Неначе вчора ще була мала,
Весела, безтурботна, білолиця,
В руках втримать хотіла журавля,
Але в політ та поривалась птиця...
Польоту то високого ж, бо, птах -
Він відлетів...і роки відлетіли...
Тепер й синиці вже нема в руках,
Лишився тільки слід на небосхилі...
Та й слід той неможливо розпізнать,
Де починався... та... і де - скінчиться?
Себе перестає вже впізнавать
Білявка синьоока білолиця...
Я стала нелюбити дзеркала:
Здається - сплю...і все мені те сниться...
Безповоротно молодість пішла
І висохла мого життя криниця...
Свидетельство о публикации №114122006232
Светлейшим из зеркал,
Чтоб встречный - поперечный
Во мне себя искал.
Ко мне седым - седая,
Придет любовь опять,
Что так меня когда - то
Заставила страдать.
Вздохнет она легонько.
Посмотрит. Помолчит.
Меня она от прочих
Зеркал не отличит.
И всё же ей за это
Я не попомню зла
И покажу такою,
Как в юности была.
Это В.Гордейчев отрывок из стиха "Быть нелюбимым". Наталья, опять
у тебя упадочное настроение. Вижу по стихам. Взбодрись!
С теплом и добром к тебе А.Ш.
Александр Васильевич Шилов 20.12.2014 23:17 Заявить о нарушении
Наталья Кислощук 21.12.2014 00:12 Заявить о нарушении