Зізнаюсь чесно: ти мені болиш
І краєш душу пізніми сльозами.
Скажи, як Карлсон: «Не реви, Малыш!»,
Йдемо гуляти сонними дахами.
Зізнаюсь чесно: плачу від жалю.
До щему шкода, що у нас не вийшло.
Чия у тім вина, що я люблю?
Питання закарбовується віршем.
Я хочу зрозуміти, в чому річ,
Чому не відпускаєш нитку серця?
Якщо потрібна, то сміливо клич,
Як ні – то прямо. Все колись минеться…
Зiзнаюсь чесно...
© Copyright: Таня Танюк, 2014
Свидетельство о публикации №114122001738
Свидетельство о публикации №114122001738
Рецензии
Отчаянно... Тонко... Мудро...
Семнадцатое!
Елена Буторина-Палагута 11.04.2016 08:09 • Заявить о нарушении
Семнадцатое!
Елена Буторина-Палагута 11.04.2016 08:09 • Заявить о нарушении