За моїм вікном завжди щось відбувається:
то світить сонце, а то дощ несамовито ллє,
то летить жовте листя, то гелікоптер літає,
то просто звично іде АТО, то починається
день новий з гучної, несамовитої гавкотні.
Нещодавно йшов сніг, а мене якраз не було
саме там, де помирали герої і зарюмсало скло,
і вікно нудьгувало за мною, і за ним була ніч
коматозна і тиха, періодично бували весна,
осінь, загострення, детумінація, сум на душі
і, щоб якось, логічно, інколи заховатись у тиші
я врешті закриваю фіранку... і рятує мене вона,
так мені, напевне, здається.
Фiранка
© Copyright: Олесь Птах, 2014
Свидетельство о публикации №114121900694
Свидетельство о публикации №114121900694
Рецензии
"рятуЄ". Ваші слова: "просто і звично іде АТО" - такі страшні, як із Шевченкового "Варнака"(саме сьогодні його згадували!) - "Я різав все, що паном звалось, Без милосердія і зла" хоча й написані дещо з іншого приводу. Вам вдалося показати злочинніст байдужості. Або я так зрозумів. Та, хай би там як, цей вірш вартий уваги. Так мені здається. Напевне..
Олег Омелянчук 22.01.2015 20:40 • Заявить о нарушении
Олег Омелянчук 22.01.2015 20:40 • Заявить о нарушении