Терикони

Стоять  мовчазно  і  похмуро  терикони
Багаторічні  свідки  того,  що  збулось,
Тяжке  життя,  свавілля  й  беззаконня
Де  поту,  сліз  і  крові  море  пролилось.

Вони,  як  й  шахтарі,  надіялись  на  чудо
Як  Україна  стане  самостійно  жить,
Що  краще  всіх  республік  у  нас  буде,
Бо  лиш  на  себе  станемо  робить.

Та  відбулось  не  так.  В  Донбаськім  краї,
В  Україні  запанувала  кримінальна  рать:
Бандити,  злодії,  розбійники,  шахраї
Мільйони  і  мільярди  стали  накоплять.

Все,  що  було  в  держави,  розікрали,
За  кордон,  в  офшорні  зони  завели,
Донбас  і  Україну  всю  пограбували,
І  Майдани  згуртував  народний  гнів.

Стояли  мовчки  і  похмуро  терикони,
Їм  важко  було  швидко  зрозуміть,
Як  можна  замінить  «поняття»  на  закони
І  як  це  в  правовій  державі  жить?

Й  тепер  мовчазні  і  похмурі  терикони, 
Поряд  міста  і  села  у  вогні  горять,
Хто  звав  сюди  сусіда  і  накликав  горе,
Де  правди  й  справедливості  шукать? 

Хто  змусить  шахтаря  у  шахту  лізти
Коли  його  тепер  годує  автомат?
«Розділяй  і  владарюй!» обвило  мізки
Й  став  ворогом  йому  недавній  брат.

Шевченко  знову  до  нащадків  промовляє
Щоб  брали  в  руки  власну  долю,
На  чужині  краще  там,  де  нас  немає,
В  своїй  хаті  своя  правда,  сила  й  воля.

До  миру  і  єднання  закликають  сурми,
Все  буде  добре  як  війну  здолаєм,
Народу – права  і  волю,  криміналу – тюрми,
Україна  дітям  своїм  усім  добра  бажає.
                18.12. 2014р., Київ