Заболела Украина

ЗАХВОРІЛА  УКРАЇНА
Захворіла  Україна, дуже  захворіла.
Та  чому  ж  ти  мені  кажеш: «Матінку  добий»?
Закривавлена, змарніла  на  краю  могили…
Що  шипиш, як  змій  підступний: «Неньку  не  люби»?
Ні, не  в змозі  в  рідні  очі   мами  не  дивитись.
З  глузду  з’їхавши, у  ніжність  плюнути? За  що?!
Хто  ж  мене  ще  в  цілім  світі  буде  так  любити?
Хочу, щоб  її, рідненьку, Боженька  знайшов.
Ні, не  зраджу, а  заплачу. Сльози, чисті  роси,
Хай  умиють  бліде  личко. Матінко, живи!
Розчешу  вітрами  сиві, нене, твої  коси.
Золотаве  сонце  в  небі  синім  пропливи.
Замість  пострілів  хай  грози  знищують  прокляття.
Злива  змиє  весь  непотріб. Маки  зацвітуть.
Зрадить  рідну  батьківщину? Ні! Я  зичу  щастя
Тим, хто  вибрав  мир  та  спокій, рушив  в  добру  путь.
Всім, хто  в  темряві  блукає, розкажу  про  світло.
Хоч  один  мене  почує - значить  не  дарма
Довго  плакала-ридала, Небеса  молила.
Хай  живуть  сини  і  дочки, знов  прийде  весна.
Україно, ти  для  мене-  щирий  поцілунок.
Скільки  в  мові  твоїй  ласки, скільки  добрих  слів!
Знову  райдуга  і  квіти, сонце  на  малюнках.
Знов  щебече  і  сміється  зграя  малюків.

18  грудня, 2014 г.   Алла  Бойко

Русский перевод.

ЗАБОЛЕЛА УКРАИНА
Заболела Украина, очень заболела.
Что за бред несёшь бесстыдный: « Мать свою добей»?
Потеряла много крови… На краю могилы…
Что шипишь, как змей коварный: «Разлюбить посмей»?
Нет, не в силах в очи мамы милой не смотреть я.
Ум теряя, в нежность плюнуть? Как?! За что?! Про что?!
Где ещё смогу, как дома, сердцем отогреться?
Что хочу? Чтоб Украину Боженька нашёл.
Не предам свой край, заплачу. Слёзы мои, росы,
Пусть умоют бледность боли. Новый день, живи!
Ветерок, погладь седые мамочкины косы.
Золотое солнце , в небе синем проплыви.
Вместо выстрелов пусть грозы оглушат проклятье.
Ливень смоет всё уродство. Маки зацветут.
Предать родину? Как можно?! Пожелаю счастья
Тем, кто выбрал мир, отправив судьбы в добрый путь.
Тем же, кто во тьме блуждает, расскажу про святость.
Хоть один меня услышит- значит, всё не зря.
Долго плакала-рыдала, призывала радость.
Пусть живут сыны и дочки, вновь цветёт заря.
Украина, для меня ты – поцелуев щедрость.
В языке твоём шёлк ласки, нежность добрых слов.
Солнцем, радугой рисунки детские согреты.
Пусть хозяйничает в душах искренних Любовь.

18 декабря, 2014 г. Алла Бойко.