Життя простеляється полотном
Сліпучо-білим, що аж до болю…
Ти можеш вишити Світлу Любов,
Аби раділи Душа і Доля…
Набратися можеш Сил у Землі,
Злетіти можеш у Небо Птахом,
Або босоніж піти по стерні,
Або весняним квітнути садом…
Все на долоні, як день і як ніч,
На чистому тлі гарно все видно…
До чистого кроки гартують міць,
Безсилля сходить з Землі безслідно…
Життя простеляється в Неба синь,
Туди, де чисте стає світлішим…
На полотні і Любов є, і біль…
Тобі вибирати – чого більше…
19.12.2014
Життя простеляeться полотном
© Copyright: Катерина Жебровська, 2014
Свидетельство о публикации №114121904309
Свидетельство о публикации №114121904309
Рецензии