Боже мій милий, ти дав мені розум,
"А крилець не маю...
Чому я не птаха, чому не літаю"
Аби мала крила, я би в небо злетіла
І полетіла за вітром, дощем…
Туди, де сонце малює світанки яскраві
І квітне родюча земля...
Долини, гаї зеленіють…
І озера прозорі повнії чистої води…
Туди, де життя цінують…
Де шануються в праці, здобутках.
Де панує любов, де дітям радіють і щастя кують…
Туди би я полетіла, аби мала крила…
Знесилена, знедолена я – війна…
Але має віру й надію
Моя несмиренна і непоборна душа…
***
© Copyright: Людмила Кондрацкая, 2014
Свидетельство о публикации №114121900392
Свидетельство о публикации №114121900392
Рецензии